• Державний архів
• Новини
• Публікації
• Набір відкритих даних
• Державний архів у ЗМІ
• З життя архіву
• Документальні виставки
• Нормативна база, галузеві програми, методичні розробки
• Архіви репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років
• Очищення влади
• Запобігання проявам корупції
• Громадянське суспільство і влада
• Державні закупівлі
• Звернення громадян
• Послуги, які надаються в Державному архіві
• Доступ до публічної інформації
• Розсекречення архівних матеріалів
• Електронний архів
• Вакансії
• Порядок стажування громадян з числа молоді

Історія. Архівна справа на Вінниччині зародилася ще в другій половині ХVІ ст., коли було створено Брацлавське воєводство й розпочали діяльність шляхетські суди: ґродський, земський та підкоморський. Перша конкретна вказівка на існування місця концентрації архівних документів сягає 1580 р., коли через необережність сталася пожежа Вінницького замку, у якій згоріла переважна більшість королівських надавчих актів на маєтки місцевій шляхті, межових обводів та ін. документів, переданих тією ж шляхтою на зберігання в старостинську адміністрацію та приватним особам.

Після переведення наприкінці ХVІ ст. адміністративного центру воєводства з Брацлава до Вінниці та будівництва нового дерев’яного вінницького замку на острові серед Бугу у ньому зберігалися земський та ґродський архіви Брацлавського воєводства.

Під час Хмельниччини та Руїни вінницький архів актових книг зазнав непоправних втрат. Після відновлення у 1700 р. судово-адміністративних установ Речі Посполитої на теренах Брацлавщини їх чиновникам вдалося знайти всього кілька актових книг ХVII ст. і жодної ХVІ.

Впродовж ХVIII ст. архів ґродських та земських книг зберігався при Вінницькому ґродському суді. Після створення у 1796 р. Брацлавського намісництва він став основою для нововідкритого архіву при Брацлавському верхньоземському суді. Оскільки 1797 р. Брацлавське намісництво ліквідовано, а разом з ним і верхньоземський суд, то архів давніх актових книг зберігався надалі при Вінницькому повітовому суді.

У зв’язку зі створенням у 1852 р. при Київському університеті ім. Св. Володимира архіву давніх актів книги Брацлавського воєводства ХVII – ХVIII ст. були перевезені з Вінниці до Києва. На теренах сучасної Вінниччини залишилися тільки відомчі архіви держустанов повітового рівня та муніципальних органів.

Після відкриття у 1909 р. у Вінниці окружного суду, дія якого поширювалася на 7 повітів Подільської губернії, при канцелярії старшого нотаріуса окружного суду створено Вінницький нотаріальний архів, до якого частково були передані документи з Кам’янець-Подільського нотаріального архіву.

Перші кроки з організації архівної справи в краї після ліквідації царизму були зроблені військовими. В липні 1918 р. при штабі 2-го Подільського корпусу в м. Вінниці організовано військово-історичний відділ, що займався збором документів, залишених на території губернії частинами армій Південно-Західного фронту.

В 1920 р. у м. Вінниці при Подільському губернському відділі народної освіти була створена архівна секція охорони пам’яток давнини, мистецтва і природи. У тому ж році при ній створено Подільський обласний архів, який складався з архівного, бібліотечного і бібліографічного відділів.

У вересні 1920р. утворено Подільське губернське архівне управління при губнаросвіті, а Подільський обласний архів ліквідовано.

У лютому 1921р. при губнаросвіті організовується губернський комітет охорони пам’ятників давнини, природи та мистецтва (“Губкопис”), в складі якого була архівна секція. У зв’язку з цим, 28 лютого 1921р. за постановою губревкому Подільське губернське архівне управління було розформовано.

Згідно постанови РНК УСРР від 13.01.1922 р. Подільська губнаросвіта 1 квітня 1922 р. утворила Подільське губернське архівне управління. Архівна секція “Губкопису” та губерніальна архівна комісія були ліквідовані.

Навесні 1922 р. у Вінниці розпочато створення Подільського губернського історичного архіву для зберігання дореволюційних архівних документів. Він був укомплектований з матеріалів Подільського та Камя’нець-Подільського архівних управлінь. Зокрема з Кам’янця до Вінниці було перевезено документи губернських установ, а також частини повітових. Губернський історичний архів був підпорядкований Подільській комісії по вивченню історії партії та історії революції. З його заснування бере початок історія сучасного Державного архіву Вінницької області.

24 липня 1925 р. у зв’язку з ліквідацією Подільської губернії Подільське губернське архівне управління припинило діяльність і передало свої функції тимчасовій архівній комісії. Остання, в свою чергу, передала справи трьом окружним архівним управлінням, створеним за постановою ВУЦВК від 10 червня 1925 р.: Вінницькому, Могилів-Подільському та Тульчинському. Історичний архів увійшов у повному обсязі до складу Вінницького окружного архівного управління.

У зв’язку з реорганізацією адміністративно-територіального поділу в Україні у 1930р. Вінницьке окружне архівне управління було реорганізовано у Вінницьке місцеве архівне управління, а Могилів-Подільське і Тульчинське – у його філії. 10 листопада 1930 р. секретаріат ВУЦВК ухвалив реорганізувати місцеві архівні управління в державні історичні архіви, а їх філії – в районні архіви. У відповідності з цим в кінці 1931 р. Вінницьке місцеве архівне управління було реорганізовано у Вінницький державний історичний архів.

Зі створенням у лютому 1932 р. Вінницької області архів дістав назву Вінницького обласного історичного архіву й був підпорядкований щойно створеній Вінницькій обласній архівній управі. На 1932р. в архіві зберігалося 1315 фондів.

Після нападу фашистської Німеччини в червні 1941р. таємні фонди архіву були евакуйовані у м. Актюбінськ. Усі інші архівні матеріали залишилися під окупацією. Окупаційна влада відновила роботу обласного історичного архіву 1 листопада 1941 р.

З 1944 р. архів став називатися Вінницьким обласним державним архівом.

В травні 1965 р. було запроваджено нову структуру і штати держархіву. Зокрема створено відділ комплектування, зберігання, обліку і науково-довідкового апарату, відділ використання і публікації та лабораторію архіву.

З 1980 р. архів носить назву – Державний архів Вінницької області.

У грудні 1988 р. ліквідовано архівний відділ облвиконкому. Функції управління архівною справою в регіоні передано облархіву.

1991 р. згідно указу Президії Верховної Ради України від 27.08.1991 р. до Державного архіву Вінницької області приєднано колишній облпартархів.

Документи. В сховищах архіву зосереджені фонди установ, які діяли на теренах Брацлавщини (Східного Поділля), починаючи з кінця ХVІІІ ст. Часи Речі Посполитої представлені фондом Комісії зі збору пожертви десятого гроша на утримання війська по Брацлавському повіту та частиною справ Брацлавського магістрату і Директора училищ Подільської губернії. Значна кількість документів часів існування Речі Посполитої міститься в оригіналах та засвідчених копіях у фондах підкоморських, межових та повітових судів, повітових духовних правлінь. Зокрема у зазначених фондах відклалися оригінальні документи про відмежування земель сіл Дяківців, Зиновинців, Кожухова та ін., починаючи з 1612 р., а також засвідчені копії та витяги з документів, найдавніший з яких відноситься до 1442 р. За характером це надавчі акти, купчі, межові декрети, презенти уніатських митрополитів та молдавських митрополитів священикам на парафії.

Доволі широко представлені фонди навчальних закладів. Найважливішими з них є фонди Директора училищ Подільської губернії, до якого увійшли матеріали польської школи, що існувала у вінницьких поєзуїтських Мурах з середини 1770-х рр., Подільської гімназії (1832-1846 рр.), Барської школи при уніатському монастирі (1820-і р.р.), Гайсинсько-Брацлавської повітової школи (1819-1821 р.р.).

Серед фондів особового походження дорадянського періоду виділяються фонди магнатів Потоцьких, Грохольських, Строганових, Щербатових. Вони містять переважно приватні листи, фотографії, частково – документи юридичного та господарського характеру.

В архіві на зберіганні відклалися метричні книги парафій різних конфесій: костельні (з 1773 р.), православні (з 1792 р.), іудейські (з 1834 р.), лютеранські (з 1909 р.).

Період УНР та Гетьманату представлений фондами Подільського губернського комісара Тимчасового уряду, Подільського губернського старости, Подільського губернського комісара, волосних земельних управ, Управи Подільської залізниці, установ та організацій, які розпочали свою діяльність ще за дореволюційних часів. У зазначених фондах міститься інформація про становлення органів місцевого представництва за Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. Закони, циркуляри, матеріали про розгром селянами поміщицьких маєтків, про заворушення, пов’язані з розпуском Центральної Ради, резолюції селянських з’їздів, волосних і сільських сходів на підтримку Центральної Ради, доповідні записки судових слідчих про сутички селян з австрійськими військами в Брацлавському та Гайсинському повітах (1918 р.). Справа про погром єврейського кварталу у Тульчині військовими (січень 1918р.). У фонді Вінницької міської управи міститься інформація про перебування у Вінниці в лютому 1919 р. Директорії та уряду УНР, а в квітні-травні 1920 р. Головного отамана Армії УНР – С.В. Петлюри.

Період Другої світової війни представлено фондами німецьких і румунських окупаційних установ, органів місцевого самоврядування, освітніх, судових, господарських установ. З окупаційних установ найціннішими є фонди Вінницького окружного гебітс-комісара, Могилів-Подільської, Ямпільської та Тульчинської повітових управ. Вони містять інформацію про діяльність загонів УПА, націоналістичного та комуністичного підпілля, про господарство та постачання армії, про розквартирування окупаційних військових частин, про табори військовополонених, гетто із списками ув’язнених тощо. Із муніципальних установ виділяються фонди Вінницької обласної управи, Вінницької та Могилів-Подільської міських управ, Крижопільської, Томашпільської, Шпиківської районних управ. У зазначених фондах міститься багато інформації про діяльність культурних, освітніх та медичних установ, церкви. Достатньо широко представлені також фонди господарських установ: сільськогосподарських общин, цукрових та спиртових заводів, електростанцій, цегельних заводів, кар’єрів, млинових управлінь тощо.

Упродовж 1993-1999 рр. в архів з обласного управління СБУ було передано слідчі справи на реабілітованих громадян – жертв політичних репресій, фільтраційні справи колишніх остарбайтерів та військовополонених. Загальна кількість зазначених справ 78009. Слідчі справи охоплюють період з 1918 р. – до початку 1980-х. Вони відображають основні етапи більшовицького терору: 1918-21 – чекістський терор проти представників українських владних структур, війська, партії тощо; 1930-1933 рр. – винищення діячів української церкви, інтелігенції, заможнішого селянства; 1937-1938 рр. – “великий терор”; 1944- поч. 1950-х рр. – винищення оунівців та колишніх працівників окупаційних установ.

Документи фондів партійних та комсомольських органів охоплюють період з 1919 р., частково з 1917 р. по 1990 р. Особливе зацікавлення представляють фонди губернської, окружних, повітових та районних ланок КП(б)У, де відклалися протоколи засідань бюро, пленумів, конференцій; інформації відділів ДПУ і міліції; політичні та економічні огляди Поділля які характеризують період встановлення радянської влади та так звану радянську модернізацію.

Серед фондів архіву чільне місце посідають фонди особового походження та колекції документів. Особливий інтерес становить фонд Давидовського Г.М. (1866-1952 р. н.) заслуженого артиста УРСР, композитора, в якому зберігаються рукописи його творів. Цікавий краєзнавчий матеріал з історії міста Вінниці та народонаселення поч. ХХ ст. представлений у фонді краєзнавця, колишнього директора краєзнавчого музею Брилінга Г.Г.(1897-1980 р. н.). Величезним пластом етнографічних зібрань відзначаються фонди Присяжнюк Н.А. та Руденко М.О.

В документах архіву представлено широкий картографічний матеріал, починаючи з другої половини ХVІІІ ст. Головним чином це плани панських маєтків, міст, сіл, графічні зображення меж між землями маєтків різних власників тощо.

Значний масив інформації становлять фотодокументи, які відображають окремі події громадсько-політичного життя, розвитку народного господарства, освіти, охорони здоров’я, побуту населення. Окрему колекцію складають фотографії населених пунктів з кінця ХІХ – до кінця ХХ ст., що дає змогу прослідкувати на території Вінниччині еволюцію містобудування.

Фонодокументи представлені циклами радіопередач “Люби і знай свій рідний край” та “Краєзнавчі читання”, що висвітлюють окремі питання з історії краю. Чільне місце серед фотодокументів займають радіопередачі-зустрічі з видатними людьми, розповіді про талановитих особистостей, концерти сімейних ансамблів та професійних колективів.

Кінодокументи представлені фільмами “Визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбників”; про видатних людей області: народного умільця з м. Жмеринки М.Г. Маслюка, заслуженого лікаря України С.П. Бєлканії; про свята, що проводились на Вінниччині; про Могилів-Подільський машинобудівний завод, про Микулинецький заповідник та санаторій “Поділля” у м. Хмільник та ін.