Меморіальні заходи у Хмільнику

Finding someone to be in a relationship with can be hard work. You need to be patient and put in the effort. Love is a great thing for our soul! Today, Russian Women Dating can help you have a successful relationship. They can teach you how to include everyone in the family and make them feel comfortable with their choices. This is important because of the culture's traditions or beliefs.

A mail order bride's fee always includes the cost of a fiance visa. American men don't need a visa to visit their mail order brides' countries, but foreign girlfriends need a fiance visa, known as a K-1 visa. Once married, a foreign wife receives permanent residency status in the U.S. The cost of a K-1 visa can be anywhere from $265 to $600. This cost includes services like a translator and relationship experts.

Legalni bukmacherzy internetowi w bukmacherzy-legalni.net.pl oferują jedne z najlepszych doświadczeń związanych z hazardem online. Zawsze dbają nie tylko o to, aby ich strony były zgodne z wszystkimi odpowiednimi przepisami i regulacjami, ale także zapewniają doskonałą obsługę klienta, aby potrzeby graczy były spełnione na każdym możliwym poziomie

Меморіальні заходи у Хмільнику 17 серпня 2025 р.

Головна » Новини » Меморіальні заходи у Хмільнику 17 серпня 2025 р.

17 серпня у місті Хмільник Вінницької області відбулися меморіальні заходи до Дня пам’яті жертв Голокосту, який щороку припадає на третю неділю серпня. Перша частина заходів — мітинг-реквієм пройшла у Меморіальному парку пам’яті жертв фашизму — унікальній для України парковій споруді, що має статус пам’ятки історії державного значення.

12 година дня. До парку прибули представники Хмільницької міської ради, громадських організацій, національних товариств з Вінниці та Хмільника, а також колишні малолітні в’язні гетто й концтаборів з різних міст і сіл України, які на цей час проходили лікування в санаторії «Хмільник» за підтримки німецького фонду Maximilian-Kolbe-Werk.

Мітинг-реквієм, який вела голова Хмільницької єврейської громади Марія Колтонюк, розпочався з поминального плачу у її виконанні. Під траурну мелодію лунало поіменно згадування загиблих.

Виступи учасників

Під час мітингу виступили заступники міського голови Хмільника Андрій Сташко та Сергій Редчик, секретар міської ради Павло Крепкий, помічник народного депутата України Василя Юрчишина Андрій Барабан, начальниця відділу культури Юлія Ципринюк-Надкренична, начальниця архівного відділу Руслана Поліщученко. Промовці говорили про стратегію пам’яті Другої світової війни та з теплотою згадували ініціатора створення меморіального парку, нині покійного Ісаака Абовича — багаторічного депутата міської ради та колишнього керівника однієї з енергетичних організацій району. Паркова споруда з пам’ятниками та стелами постала завдяки фінансовій підтримці хмільницьких земляцтв за кордоном і сприянню міської ради. У виступах проводились паралелі між геноцидом євреїв за часів німецько-румунської окупації та нинішньою війною Росії проти України.

Історичний контекст

У меморіальних заходах брала участь та виступила заступниця директора Державного архіву Вінницької області, кандидатка історичних наук, заслужена працівниця культури України, відома дослідниця історії Голокосту Фаїна Винокурова. У своєму виступі вона докладно, базуючись на архівних документах з офіційної німецької та повоєнної радянської документалістики, виявленої у зарубіжних та українських архівах, зокрема у Державному архіві Вінницької області, документах «усної історії» висвітлила історію Голокосту 1941 – 1944 рр. в Україні та окремо взятому місті Хмільнику у його триєдності: Загибель – Опір –

Порятунок.

Дослідниця зазначила, що у період німецької окупації міста та району було закатовано, розстріляно понад 11тис. осіб з числа єврейського населення. Акції винищення єврейської людності здійснювалися каральними загонами СС (айнзатцкомандою 5), німецькою поліцією безпеки, угорськими підрозділами окупаційних військ та місцевої поліції. Вбивства відбувалися переважно по п’ятницях – їх було 6 «кривавих п’ятниць». 12 червня 1942 року пройшла так звана дитяча акція, коли карателі вбивали жінок з дітьми; нерідко на смерть ішли бабусі з онуками, рятуючи дочок і невісток. У червні 1943 року розстріляли євреїв- ремісників, яким окупаційна влада тимчасово дарувала життя, задля примусової праці. Організатором і постійним учасником розстрілів був літинський гебітскомісар Фолькхаммер ( Хмільник та однойменний район входили до Літинської округи). Винищення мало тотальний характер: окупанти створювали зону «Judenfrei» – «вільну від євреїв», які за расовою доктриною Гітлера були позбавлені права на життя.

Опір

Попри екстремальні умови окупації люди знаходили сили чинити спротив. У Хмільнику діяла підпільна антинацистська організація; один із її керівників Василь Дяченко підтримував зв’язок із підпільною підгрупою гетто на чолі з Олександром Шварцом. Активною підпільницею була хмільничанка Сара Ірилевич: після страти її чоловіка і загибелі дітей – сина Жені та дочки Саночки, жінка змогла знайти в собі сили для опору. Ірилевич друкувала антинацистські листівки (у неї вдома була друкарська машинка); вона та її товариші по підпіллю виготовляли підробні документи необхідні для підпільної роботи – паспорти, аусвайси, довідки тощо. Вони були потрібні для радянських військовополонених-втікачів з німецьких концтаборів, для української молоді, аби запобігти вивезенню на примусові роботи до Німеччини євреям – для втеч на румунську територію, де на той час не чинилися масові розстріли. Нагородні листи, виявлені у центральному архіві, вищих органів влади України свідчать про активну підпільну діяльність оточенця Лева Гейлера, хмільничан Юхима Ципріна, Якова Срібницького, Ісаака Івницького, Пінхаса Гершона та ін. Вони збирали зброю, готувалися до партизанських дій, переводили людей на румунську територію. До партизанів пішли Ісаак Резник, Ісаак Вайман та інші підпільники.

У виступі Фаїна Винокурова анонсувала свою нову книгу, присвячену участі євреїв у підпільно-партизанському русі за часів німецько-румунської окупації.

Порятунок

Окремо Ф. Винокурова зосередилася на порятунку євреїв українцями та представниками інших національностей. Хмільниччина дала світові двадцять одного українця, ушанованих Державою Ізраїль почесним званням «Праведник народів світу»; 11 з них — мешканці села Голодьки. Ризикуючи власним життям та життям своїх дітей, вони переховували євреїв у домівках, на горищах і в льохах. Село Голодьки гідне того, щоб називатися селом-Праведником. Так, Ольга Поліщук, Клавдія Заплетнюк, Марія Рибак у різний час рятували хмільничанина Ісаака Резника та його батька. Попри загрозу для життя ці люди здійснювали подвиг милосердя та людяність. Кожна людина робила у ті часи свій вибір: зраджувати, просто спостерігати або рятувати. Навіть в одній родині люди робили різні вибори. Мілю Кеслер з маленьким сином врятувала її подруга Віра Тарнавська; декілька місяців вона переховувала їх у своєму домі, а потім допомогла у втечі до Жмеринки – на румунську територію. Водночас Віра переховувала Семена Ланіюка, колишнього військово-полоненого, єврея за національністю; вона змогла дістати йому український паспорт, влаштувала на роботу до електростанції, коротше – врятувала! При цьому її рідний брат був зрадником: під час окупації Тарнавський (до війни директор місцевої школи) очолюючи допоміжну українську поліцію, брав участь у погромах та акціях винищення. Напередодні звільнення Хмільника він втік із німцями на захід, мешкав в Австралії.

Василь Горопаха з села Малий Митник урятував 18-річну Раю Гройсберг, переховуючи її… у труні, підготовленій собі; дівчина дихала повітрям лише вночі, а господар дбав про неї як про рідну. У селі Терешпіль Павло Білоус, маючи шестеро дітей, переховував Сруля Радзиловича, його дружину Бетю та двох доньок. Про матір-рятівницю Марію Циханівську з села Дорожнє (колишнє Дубове), яка переховувала Розу Соколовську, розповіла її донька Зінаїда Іщук; цією історією поділилася й мешканка Хмільника Едуарда Дувідзон.

Під час мітингу відбулася зворушлива зустріч Фаїни Винокурової з доньками Праведниці світу Марії Рибак — Ніною Войтенко та Галиною Стефанчук, які передали дослідниці материні нагородні документи, спогади та світлини, газетні статті. Ці матеріали увійдуть до нової праці дослідниці «Рятівники та врятовані у період Голокосту».

Окремі слова подяки Ф. Винокурова висловила начальниці архівного відділу Хмільницької міської ради Руслані Поліщученко за неоціненну допомогу у творчих пошуках, у формуванні джерельної бази з історії Голокосту на Хмільниччині.

«Історична пам’ять про події Другої світової війни важлива для сьогодення. Ми не раз повторювали: “Ніколи знову”, але війна повернулася. Знову руйнуються українські міста і села, знову гинуть військові й цивільні — літні люди, жінки, діти… Росія-агресорка не зробила висновків з уроків Голокосту» — підсумувала Ф. Винокурова.

Далі слово мав голова Всеукраїнської асоціації колишніх малолітніх в’язнів гетто та концтаборів Борис Забарко, який представив збірник спогадів та свідчень тих, хто пережив Голокост. Також виступив голова ГО «Земляцтво хмільничан на Вінниччині» Василь Федоришен, який згадав Ісаака Абовича, земляцтва за кордоном і всіх, хто долучився до створення Меморіального парку.

Друга частина заходів

Друга частина, яку вела та коментувала Юлія Ципринюк-Надкренична, відбулася у Будинку культури Хмільницької міської ради. У кінозалі демонстрували документальні фільми та відеоінтерв’ю з проблематики Голокосту. Заступниця директора Держархіву області Фаїна Винокурова представила авторський відеофільм із циклу «Пам’ять жива» — п’яту відеострічку «Літин — Хмільник» і передала її до фільмотеки Будинку культури.